Написати реалістично

 23.10.26

   (Неопублікований коментар до допису на літплатформі авторки "темного фентезі")

   Чому писати "реалістичне" фентезі — це (над)важке завдання.

(Або про винаходження велосипеда)

   Перша примітка: далі кожна теза починається зі слів "на мою думку" або "на мій погляд".

   Друга примітка: це більше думка читача, аніж автора.

   У вашому питанні й криється відповідь. Важко "винайти" велосипед, якщо ви на ньому не катаєтесь. Про що мова? Коли пишеш фентезі, мало вигадати світ — потрібно в ньому жити. І розповідати з власного досвіду життя в ньому. "Забути" реальність світу зі смартфонами (хоча смартфони з погляду людини, що жила недавно, всьго лише якихось 30 років тому, — чиста техномагія. Не кажучи вже про ШІ). І при тому ж, — не забувати про реальність сьогодення, особливо якщо його справжні "хвроби" накладаються на фентезійний світ.

   Головна критична проблема: більшість авторів описують свої фентезійні світи з ельфами, принцесами і драконами з погляду сучасної людини. Із "реальною" логікою, із сучасним поглядом на "добро" і "зло", етику та естетику. Та ще й при обмеженому власному секторі світобачення й світорозуміння.

   А, всі основні сюжети давно прописані? Так вони всі були прописаними ще за тисячу років до нашого народження. Це не зупиняло авторів. Тому що важливе особисте "проживання" душею історії і акт її творіння. Саме це створює новизну, а не "літературні схеми". Саме кожне переживання і вживання у творений світ, — це і є нове.

   До прикладу. Хто має досвід "змістовних" і яскравих сновидінь (і хоч щось із них пам'ятає), чи замислювалися над тим, що ніколи (ніколи!) не виникає відчуття чужості реальності, у якій ви існуєте уві сні? Навіть коли все відбувається у дивному світі з дивними істотами. Але ж дивними вони стають, тільки коли ви прокидаєтесь і "вмикаєте" логіку реальності сьогодення. Зазвичай вона не впливає на перебіг подій у вашому ж сновидінні. Отже, там бачите і оцінюєте все з погляду людини, яка живе в "реальності сну". Там своя етика, естетика і моральні норми (це про чуттєві сни, якшо шо:) ).

   Тож для написання якісного і живого фентезі-світу має сенс навчитися його "сновидіти" під час творчого процесу його створення. Тобто входити в особливий стан свідомості і "прописувати" (або "проживати") його з його ж логіки, а не з погляду автора з XXI століття. 

   Ні, не знаю, які медитації виконувати, які травки курити, які коктейлі пити і якими грибами заїдати. Кожному — своє.

   Справжня творчість вимагає зміненого стану свідомості. А от редактура — навпаки.

   Отже, фентезійний світ вимагає "справжнього" фентезійного досвіду. Як собі хочете. Те ж саме про магію, ельфів і вампірів.

   Магія

   До слова, магія справді існує (це важливо!). Але щоб цікаво "по-живому" писати про магію у фентезійних світах, має сенс прослухати курс квантової фізики для "чайників". А потім уже штудіювати тексти і старі трактати про магію, слухати, що там і як "шепоче" сільська бабка-знахарка (чи такі ще є?). Тоді будуть більш-менш зрозумілими причинно-наслідкові зв'язки заклинань, "хвильові впливи" тощо.

   Тут є одне застереження: не забувайте, для чого те все вивчаєте, і не налягайте на практичні експерименти, бо можна захопитися і стати... Ну, скажімо так: ваш особистий світ може дещо змінитися.

   Ельфи. 

   Коли автор намагається прописати світобачення і мотивацію ельфа, що може жити кількасот років, з погляду людини, яка вже після 65 починає хапати деменцію і знайомитись із дідом Альцгеймером, це сприймається дещо... хммм... Ні, ну читачами у віковому діапазоні 11–20 років це ще сприймається нормально, тому, якщо ваші читачі — підлітки, то сміливо сійте "добре, світле, магічне". 

   А якщо серйозно — знайомтеся з людьми, яким уже за 90, але вони ще при тверезому розумі й світлій пам'яті, і розмовляйте з ними. Про що розмовляється, про те й розмовляйте. Про життя. І слухайте, і записуйте на диктофони, в нотатники чи куди там. І думайте над цим. Інакше ельфи завжди будуть картонно-казковими, або ж справляти враження інфантильних підлітків. Або ж можна скромно обмежитися у творчості смертними напівельфами.

   Вампіри.

   Якщо не маєте такого досвіду, то краще не писати про них. Так, для дітей — норм, а взагалі — ні. Якщо точно знаєте, яка на смак ваша власна кров, тоді можна вже щось пробувати писати. Ще краще (щоб знати точно, що і як) — поїхати до родичів чи знайомих у село, коли ріжуть свиню, — хай черпануть вам келих ще теплої "живої" свинячої крові.

   Спробуйте випити. Коли проригаєтесь, можна сміливо писати про людей-вампірів. З огидою. А якщо свіжа кров сподобалася? Ну, то ще крутіше. На нюансах "забору" крові зупинятися не буду, лише варто пам'ятати: тільки артеріальна. 

   У пригоді стане ще досвід обгорання на сонці та триденного (не менше) голодування. Всілякі інші деталі можна сміливо позичати у світовій "вампірській" літературі. Власний досвід перекриє недоліки запозичень.

   Якщо ж писати про "справжніх" вампірів, то постає та ж сама проблема, що й з ельфами.

   Зауважу, що в реальному світі вампіри справді існують. Ми їх зазвичай називаємо "енергетичними". Прокусювати шию і смоктати кров, — то архаїка. Зараз так ніхто вже не працює. 

    Сучасне "героїчне" фентезі — окрема тема. То все "картонка", епос і казка, якщо автор не має особистого досвіду "прийняття смерті" і того, як це все переживається. Можна спробувати розпитати військових, хто справді побував на "нолях". Але ви стільки не вип'єте і не скурите.

   Та все ж спробуйте придбати справжнього меча (репліку, звичайно) і десь потренуватись з людиною, що "шарить" в темі. Візьміть кілька уроків стрільби з лука. Пальці мають отримати реалістичний досвід натягу тятиви. 

   І, будь ласочка, купіть пару майстер-класів їзди верхи. Хоч будете направду знати, чим воно пахне і де болить :))

   Вищий авторський пілотаж — власноруч зарубати (або прирізати) курку. (Але ж ви любите смажену курятинку!). Отримаєте назабутній цінний досвід для реалістичності написання кривавих сцен і здобудете "відчуття крові". Якщо наважитесь, — наперед зв'яжіть їй лапи. Бо якщо вирвется і побіжить безголова, — досвід може стати занадто стресовим. І ви замість реалістичного фентезі переключитесь на написання виключно жахів.

   Обов'язковим для вдумливого читання також є трактат з духовними настановами для воїнів і службовців авторства Ямамото Цунетомо (1659–1719) — "Хагакуре" ("Приховане в листі") Хоча настанови адресовані самураям клану Набесіма, філософія служіння, сприйняття смерті і життя корисна всім, хто і нині йде Шляхом Воїна (Бусідо), і хто пише про воїнів і подвиги. А також менеджерам.

   Зверніть увагу на рекомендацію автора щодо швидкості прийняття рішень: справжній вчинок має здійснюватися за час, що дорівнює семи подихам. Будь-яке зволікання чи довгі роздуми розмивають волю до дії. 

   Особисто перевіряв це на реальній війні (і не тільки). Це працює. 

   І про 81+

   Те ж саме. Хоч раз спробуте в житті те, про що пишете. 

   Був час і натхнення, — ознайомився з кількома "відвертими" опусами на сайті. Ну, так, — примітивні еротичні фантазії, передані через замусолені "схематози" мають право на життя (може буть). Але це графоманія. 

   Важливим (читай, — необхідним) для реалістичності є чуттєвий власний досвід, переживання, емоційна палітра. А не тільки ото "сороміцьке" всьо.

   До того ж треба мати певну сміливість, щоби відверто про інтимне написати і затягти читача у вир власної живої чуттєвості.

   Сподіваюсь, трохи розважив і підкинув щось для роздумів. Тому підсумую. Отже власний реальний досвід, про що автор пише, і вміння "реально проживати" у вигаданому світі — запорука успіху і новизни. Бо власний досвід і його переживання, — завжди екслюзив.

   Цей коментар — не професійна критика, а лише легка іронія щодо творчих страждань і пошуків (в першу чергу — власних). Тому не варто сприймати серйозно поради щодо куріння грибів чи бігти різати свиню чи рубати курку — хай походе (але чуттєво-еротичні переживання пробуйте — не відкладайте на старість). Та певне раціо в коментарі є, тому шукати "свою справжню творчість" треба, писати треба, а творчі страждання, пошуки і експерименти — просто частина цієї роботи.

p.s.

   Для оформлення використав роботи кількох відомих ілюстраторів у стилі "фентезі". Це справжнє комп'ютерне мистецтво, а не згенероване ШІ. Якщо цікаво, ось посилання на портфоліо одного з них: WIOP та NIXEU це один і той же автор з Китаю, але працює в різних стилях.