Романтика корейської "циганки"

червня 29, 2026

Романтика корейської "циганки"

29.06.2026.

"Будь-який шлях — це лише шлях. (...) Роби свою подорож з серцем".

(Карлос Кастанеда)

Червень прощається з Києвом відчутною спекою - температура впевнено зашкалює за +30, хоча сьогодні на вечір врубила потужна злива - і Київ знову "поплив" по затопленим вулицям (Львів потріпало ураганом і "змило" ще раніше). Тому напишу про щось "релаксуюче"(але ж водночас і серйозне).

Раніше вважав, що Шлях воїна - це тільки про грубу силу, стійкість, впертість... і обмеженість у прояві почуттів.

Помилявся.

Тонко відчувати себе й іншого - важливі якості, особливо коли розумієш, що йдеш через живий плинний світ. І, як на мене, то ніжність і чуттєвість - не слабкість, а один з проявів внутрішньої сили. Бо тільки сильні здатні на відвертість.

Поділюсь тут деякими матеріалами із закритого для інших проекту Sensuality Lab (private art studies) - лабораторії чуттєвості, де досліджую свої ж реакції у секторі розуміння і сприйняття (або ж прийняття) "чужої чуттєвої реальності".

Спочатку хотів взяти щось більш відверте і складне, але потім вирішив, що на цей раз буде легка прогулянка у чуттєвий світ південнокорейської ілюстраторки Zipcy .

Бачив раніше її чуттєві роботи, але не вдивлявсь у них, вважаючи їх "посереднім корейським аніме".

Нещодавно знову стикнувся з роботами кореянки і придивився до них уважніше. Відчув, що вони чіпляють "струни моєї душі", і хоча значною мірою створені за допомогою цифрових технік, та все ж передають "ламповий" настрій художниці.

Думаю, що саме внутрішньої "ламповості" зараз не вистачає багатьом для протидії впливу жорсткої наведеної "реальності сьогодення". Крім того, її роботи, поки їх переглядаєш, здатні зупиняти "внутрішній діалог", - саме той стан психіки, який виснажує і робить вразливим до зовнішніх впливів. Чи, може, це мені тільки здалося?

Сама ж Zipcy в одному з інтерв'ю зазначила, що хотіла б залишитися в пам'яті шанувальників як "мудрий гедоніст" — людиною, яка вміє щиро насолоджуватися життям, його земними та емоційними радощами, і водночас трансформувати цей досвід у чесне мистецтво.

Отже будем дивитись роботи. А Я по ходу розповідатиму, що мені відомо про цю цікаву людину.

Zipcy (справжнє ім'я — Ян Се Юн/Yang Se-eun) — відома ілюстраторка та художниця з Сеула (Південна Корея).

Народилась у 1988 році, а кар'єру розпочала з 2009 року.

Ім'я "Zipcy" (집시) походить від корейського слова, що означає "циганка" і є відображенням прагнення художниці до свободи самовираження та мандрівного, незалежного духу.

Малювала з дитинства (десь з 4-х років) - сідала перед телевізором, вмикала анімаційні мультфільми й намагалася копіювати персонажів. Любов до мультиків визначила її подальший шлях - в університеті навчалася за спеціальністю "Анімація та мультиплікація" (трохи знаючи прагнення корейських батьків насильно зробити з дитини "людину успішного життя", то виглядає дещо дивним. Не пожаліли грошей на таку "розвагу").

Та під час навчання Ян Се Юн зрозуміла, що дивитись комікси і аніме - це одне, а створювати їх - то треба реально вкладати сили і час. Процес створення власних графічних історій її "виснажував". І тоді вона вирішила повністю переключитися на художні ілюстрації (але "анімешний" стиль досі присутній у її роботах).

Зазначу, що це цікавий епізод в її житті, проте історя замовчує, як їй вдався цей "фінт хвостом". Зокрема, як "розрулила" ситуацію в універі та сім'ї. Та менше з тим.

Тут ми спостерігаєм класичне кастанедівське правило "Шляху воїна".

"Будь-який шлях — це лише шлях. І немає нічого поганого в тому, щоб залишити його, якщо це велить тобі серце. (...) Роби свою подорож з серцем".

Отже їй це вдалося.

В своїх малюнках Ян Се Юн поєднує елементи традиційного східного живопису з сучасними цифровими техніками.

Її нинішні роботи вирізняються м'якими пастельними кольорами, деталізованою промальовкою волосся, виразними поглядами та акцентом на мові тіла.

Окрім традиційного східного живопису, величезний вплив на її бачення кольору та атмосфери романтики справив культовий гонконзький режисер Вонг Карвай (автор фільму "Любовний настрій"). Також у її роботах критики вбачають вплив Альфонса Мухи (1860-1939 рр. - чеський художник, ілюстратор, ювелірний дизайнер і плакатист, один з найвідоміших представників стилю "Арт Нуво") та Густава Клімта (1862 - 1918 рр., австрійський художник і графік, символіст).

Найбільш відомою і впізнаваною стала серія її робіт під назвою "Дотик" ("Touch") яка присвячена початку закоханості та делікатним першим дотикам. Тепло шкіри, легкий подих, мурашки по тілу та затишок буденних моментів (відпочинок на дивані, обійми, спільні прогулянки).

За її словами, джерелом натхнення для цієї серії стали стосунки художниці з її власним чоловіком.

Є у мене в архіві одна наліпочка, яка тут буде дуже до місця. Про це у сучасному світі варто пам'ятати.

Попри те, що зараз вона відома і має мільйони підписників, Zipcy часто наголошує, що успіх не прийшов миттєво. Їй знадобилося близько 10 років наполегливої праці, перш ніж її унікальний стиль сформувався у серію "Touch" і приніс їй світову славу. Вона порівнює професію ілюстратора з марафоном.

Усі свої відомі цифрові картини художниця створює у програмі Adobe Photoshop. Через щільні графіки проєктів вона навчилася працювати дуже швидко: якщо ідея йде легко, вона може створити малюнок всього за один день. Проте, якщо результат їй не подобається, вона може трансформувати й переробляти одну роботу цілий тиждень.

Zipcy каже, що найлегше і найшвидше їй дається промальовування контурів та загальних рис обличчя. Натомість найскладніша частина — це очі та фінальний колорит. Вона витрачає годинами час на зіниці та погляди персонажів, адже її головна мета — передати через очі стан "глибокої закоханості".